Добрався до компа з Інтернетом, та, як обіцяв, пишу думки щодо матчу.
По-перше, дякую організаторам. Матч вийшов чудовим.Стандартну фразу "цікавий" писати не буду, бо винесене в оголошення слово "експериментальний" і так за себе говорило. Радий був знову побачити всіх в реалі. Навіть Гельмут подивитись приїхав!
По-друге, матч реально змусив мене змінити свій погляд на багато речей. Зокрема, на стрільбу одночасно з двох рук. До матчу ця ідея здавалася мені надзвичайно небезпечною (навіть окремо говорив на цю тему з Вадимом та Дімою). Як показала практика, нічого катастрофічного не відбулось. Основне порушення ТБ - палець на спуску, я сам на цьому попався. Але це не біда, якщо згадати початки, то і на одному стволі потрібно змусити себе фіксуватись на пальці, поки не випрацюється звичка. Це легко виправляється десятком цілеспрямованих тренувань. Тому визнаю свою помилку та пропоную вводити стрільбу з двох стволів одночасно у правила та практику. Одна "двохствольна" вправа на один-два матчі точно піде на користь нашим стрілковим навичкам.
Другий момент - це кобури. Я спеціально придивлявся до різних кобур на предмет їх надійності при роботі з двома револьверами почергово. Висновок - абсолютна більшість кобур забезпечує надійну фіксацію револьвера. Відповідно, мати на собі два револьвера слід дозволяти на всіх вправах. Хлястиком-фіксатором можна заморочуватися, а можна і не дуже. Принаймні я не побачив на матчі жодної кобури, з якої револь міг би випасти навіть при такому падінні, яке сталося зі мною.
На матчі я поекспериментував (в зоні безпеки в основному) з різним розміщенням двох револьверів на поясі, їх вихватом з різних кобур. Висновок: з правил потрібно прибрати жорсткі вимоги щодо місця розміщення кобури на поясі. Цілком достатньо буде обмежити розміщення кобур переднім боком тулуба (від 9 до 15 годин).
П. С. Подивився відео - на "Напарнику" процедурку мені впаяли дарма, ані проноса, ані розбиття кута, ані навіть пальця на спуску там не було. Навіть падав я безпечно, револьвер весь час був у напрямку мішеней і контролю я над ним не втратив.
"Ряса священника и военная форма! Религиозный и воинский дух! Вера и рыцарское служение! – вот две вечные и истинные формы нашего бытия".
Хосе Антония Примо де Ривера и Саэнс де Эредиа
Это я расстрелял Че Гевару,
Это я штурмовал "Ла Монеду",
Я читал приговор комиссару
И подкладывал бомбу комбеду.
Это мой самолет на рассвете
Прикрывал наступление Франко,
И по окнам в Верховном Совете
Это я в октябре бил из танка.
Рабы, чья дурна наследственность -
В истерике бьетесь напрасно вы!
Беру на себя ответственность
За каждого мертвого красного.
И да не дрогнет рука,
Разившая политрука
На этой столетней войне:
Ответственность ваша - на мне!
Ради всех, кто замучен в ГУЛАГе,
Ради душ, опоганеных зоной,
Там, где реют кровавые флаги,
Я всегда буду пятой колонной.
Буду в натовском каждом приказе,
В пуле, в бомбе, в крылатой ракете,
До тех пор, пока красные мрази
Не исчезнут на этой планете.
Пусть ломится в хлев посредственность
В угаре холуйства заразного -
Беру на себя ответственность
За каждого дохлого красного!
И да не дрогнет рука,
Разящая политрука
На этой священной войне:
Ответственность ваша - на мне