Випадково знайшов у закутках картки пам"яті на телефоні перші фото своєї першої і досі основної рушниці - ремінгтона 870. Фото, зроблені у перший день, коли я забрав її з магазину. Виготовлений мій рем у 2010 році, придбаний мною в Ібісі у 2011. Тоді я не був впевнений, що гладкоствол мені "зайде" в принципі, тому гадав обмежитись однією "універсальною" рушницею. Основною сферою застосування планувалося полювання, але передбачалася можливість і спортивної стрільби і самозахисту. Саме тому був обраний варіант "комбо" із фанерним прикладом. З тюнінгу був одразу придбаний фірмовий подовжувач магазину на 3 набої та антабки. Через кілька років я також замінив зуб екстрактора на фрезований, а також рідний пластиковий подавач на металевий. Саме цікаве, що фірмовий металевий подавач не подружився із фірмовим же подовжувачем. Зате наш український варіант від "Стріли" працює прекрасно. Рушниця експлуатувалася у найрізноманітніших умовах. Був випадок, коли я у рибальському костюмі заліз так далеко у очерет, що не міг вибратися і довелося відштовхуватися рушницею, спиратися на неї, як на палицю. Нічого страшного: виліз, розрядив, помив у струмочку - і далі полював. Мої враження від володіння рушницею варто розділити на кілька етапів: 1) Захват. Захват тривав приблизно два сезони. Рем вразив мене своєю "залізністю" та міцністю. Я спокійно добивав стволом рема поранену лисицю, незважаючи на крики інших мисливців: "Зіпсуєш ружжо!". Запас міцності ресивера та стволу там такий, що ударом стволу можна і буйвола добивати. 2) Розчарування. Як виявилось, рем зовсім не такий "всеїдний", як обіцяють продавці у магазинах. Спочатку я активно займався релоадингом, і на самокрутних набоях у багато разів юзаних гільзах час від часу траплялися піддуття та проблеми з екстракцією. Довелося шліфонути патронник. Це зараз ця процедура вважається стандартним тюнінгом для ремінгтона, а тоді я був одним із першопроходців. Проблема зменшилася, але не зникла повністю. Зрештою, я перестав релоадити набої, і з тих пір стріляю спокійно. Абсолютно усі види фабричних набоїв рем перетравлює без жодних затримок. Трапилася і поламка - десь після 5 тисяч настрілу відломився краєчок планки, у яку вставлена пружина ежектора. У майстерні мені підточили обламаний край і рушниця працювала далі. Втім, "колгоспний ремонт" призвів до наступної поламки: у якийсь момент при спробі екстракції трішки піддутої гільзи відірвалася різьба на трубці цев"я. От тоді вже довелося зробити все як слід: замовити фірмові запчастини у США та встановити їх. Саме після цього ремонту остаточно припинилися проблеми з екстрацією. Хочу зауважити, що запчастини у США коштують копійки, і прислали мені їх на диво швидко. Саме в цей момент я вже майже вирішив продати рем і став активно підшуковувати собі альтернативні варіанти. 3) Звикання одне до одного. Після ремонту, як не дивно, проблеми з ремом зникли повністю. Тим не менше, я активно пробував полювати з іншими рушницями. Через мої руки пройшло кілька напівавтоматів та дводулок. І, як не дивно, вони всі за результативністю програли рему. Мабуть, ми з ним просто звикли одне до одного. Зараз у мене є навпівавтомат, дві дводулки та однодулка. Але основною моєю рушницею як для полювання, так і для пострілушок, залишається мій старий ремінгтон. В цьому році, йдучи в тероборону із АКМ, я узяв із собою і ремінгтон, який теж поруч зі мною ніс службу. Ремінгтон з честю витримав і це випробування. Щоправда, чужі руки є чужими, і ремінгтон мені довелося дуже довго вичищати від іржі. Фанерний приклад було прострелено і довелося в польових умовах лагодити його з допомогою епоксидки та темного лаку. Ну а сталевий ресивер було подряпано. Мені навіть страшно уявити, які б ці подряпини були, якби ресивер був не сталевим, а з м"якшого сплаву... Тим не менше, все це лікується і не впливає на функціонал рушниці. Зараз, озираючись назад, я розумію, що у 2011 зробив правильний вибір і придбав дуже достойну рушницю. Чи купив би зараз іншу? Мабуть, так. Спробував би моссберг 500. Теж "комбо" і у дереві. Але не впевнений, що він справився б краще за ремінгтон. Наостанок розповім кілька цікавих фактів з історії цієї моделі, можливо хтось їх ще не чув. По-перше, репутація рема 870 та інших помповиків як поліцейських, а не мисливських рушниць - повністю помилкова. Рем 870 з"явився на світ саме як мисливська рушниця. І основним його використанням і досі є полювання. У США рем 870 вважається такою самою "мисливською класикою", як в нас куркові тулки чи іж-17. Служба в поліції та армії - це побічний результат великої надійності та популярності даної моделі. Отже, рем 870 був представлений публіці у 1950 році саме як мисливський дробовик із довгим стволом. Першою модифікацією була "Вінгмайстер" у доволі якісному оформленні, яка позиціонувалася як рушниця для полювання на перо. Разом із тим, ремінгтон одразу позиціонувався як недорога рушниця і пропонувався у безлічі різних варіантів (включаючі усі мисливські калібри, різні варіанти виконання прикладу і т. д.). Це практично одразу спричинило його високу популярність і дозволило потіснити на ринку тодішнього основного конкурента - помпові рушниці "Вінчестер". Мільйонний екземпляр рема 870 був проданий у 1966, а станом на зараз їх випущено вже більше 12 мільйонів. Таким чином, рем 870 є найпоширенішим дробовиком у світі. Останнє суттєве вдосконалення відбулося у 1986. Тоді на довгих стволах ремінгтонів 870 з"явилися змінні чокові звуження. Основними конкурентами рема 870 за цей час були вінчестер 1300 та моссберг 500/590. Вінчестер цю боротьбу програв і зійшов з дистанції для того, щоб відродитися у турецьких помповиках дешевшого сегменту. Але моссберг, судячи з усього, цю боротьбу виграє. Принаймні зараз поки-що випуск ремінгтонів 870 призупинено. Втім, є сподівання, що новий власник бренду відновить його випуск, а можливо і суттєво оновить модельний ряд.
Це я 27.08.2011 одразу із магазину із рушницею в коробці поїхав на стрільбище. На цівці та прикладі ще красивий темний лак, вороніння ціле...
Одразу після магазину на стрільбищі. Ще немає ані подовжувача магазину, ані навіть антабок.
Після стрільбища вдома із довгим стволом.
Сучасне фото.
Подряпаний ресивер - один з наслідків майже двох місяців "військової служби" на блокпосту у чужих руках(
У якийсь момент мій рем потрапив навіть на футболку. Принт невдалий, але ружбайку ще видно)
